Торф — органічна корисна копалина, яка утворюється з рослин, що проростають на поверхні боліт. Завдяки сильному зволоженню залишки відмерлих рослин розкладаються лише частково, під дією мікроорганізмів, що супроводжується утворенням гумусу. В середньому на поверхні торфородовищ щорічно утворюється шар торфу товщиною 0,4-0,9 мм. Торфовища поліської зони України почали утворюватись менше 10 тис. років тому.

За особливостями водно-мінерального живлення рослин, що їх утворили, торфові родовища поділяються на низинні, перехідні і верхові. Родовища низинного типу формуються в умовах достатнього мінерального живлення рослин-торфоутворювачів, а верхового типу — недостатнього. Родовища верхового і перехідного типів зустрічаються в північній частині областей Полісся України. Зольність торфів цих родовищ невисока (2-6%), реакція середовища кисла (рН=3,5-4,5), ступінь розкладання торфу переважно невелика (в межах до 20%), хоча в торфів деревно-трав’яної групи може бути значно вищим. Верхові торфи бідні на поживні речовини, містять мало гумусу, сильно піддаються пересиханню. Такі родовища нераціонально використовувати як сільськогосподарські угіддя. Водночас верхові торфи відзначаються великою поглинальною здатністю, що робить їх хорошою основою для приготування добрив і поживних субстратів для вирощування квітів, овочів та ін., для виготовлення сорбентів (приміром, для очищення води від радіонуклідів та інших забруднювачів), для застосування як підстилки для худоби і птиці. Верхові торфи являють собою цінну сировину для хіміко-технологічної переробки, в результаті якої можуть бути отримані такі продукти, як гірський (торфовий) віск, барвник для деревини та ін. Верхові і перехідні торфи забезпечують одержання найбільш якісного кускового паливного торфу: він добре формується і відзначається високою міцністю й малими втратами при зберіганні і транспортуванні. Певна частина верхових і перехідних торфовищ використовується для побутових та промислових потреб.

Торфові родовища низинного типу займають 95% усієї площі торфовищ України. Внаслідок багатого мінерального живлення рослин- торфоутворювачів і можливості постачання мінеральних частинок на територію родовища ґрунтовими чи поверхневими водами, зольність цих торфів середня та висока, реакція середовища нейтральна, рідше — слабо лужна (рН=5,0-7,8), вміст азоту становить 1,5-3,5%, фосфору — 0,2-0,8%, калію — 0,05-0,45%.

За кількісними та якісними показниками золи розрізняють торфи малозольні (вміст золи менше 12%), середньо-зольні (12-25%), високо-зольні (більше 25%). При зольності зразка торфу понад 50% він переходить у розряд заторфованих ґрунтів.

За ступенем розкладу органічної речовини торфи поділяють на слабко- розкладені (ступінь розкладу до 20%), середньо-розкладені (30-45%) та сильно-розкладені (понад 45%).

Основне застосування торфу в сучасних умовах — виробництво торф’яного палива (торфобрикетів та кускового торфу) для комунально- побутового споживання.

Торфобрикети за своїми властивостями мають більшу теплоту спалювання, ніж дрова, а подекуди і кращі якісні характеристики, ніж рядове вугілля. Вони можуть використовуватись у селищних котельнях, дитячих закладах та індивідуальних будинках.

Торфобрикети і кусковий торф є найбільш дешевим, висококалорійним місцевим паливом, що користується сталим попитом у населення та підприємств комунальної теплоенергетики.

В порівнянні з кам’яним вугіллям торфобрикети та кусковий торф містять значно менше сірки і золи. Тому при спалюванні вони майже не виділяють токсичні речовини і, відповідно, не забруднюють навколишнє середовище. В домашніх печах торфобрикети, в порівнянні з кам’яним вугіллям, спалюються з більш високим коефіцієнтом корисної дії.

По собівартості на франко-складі споживача торфобрикети вільно конкурують з дровами і донецьким вугіллям у межах торфодобувних областей. Таким чином, торфобрикети та кусковий торф в порівнянні з іншими видами твердого палива є більш оптимальним видом палива для побутових потреб.

Торф’яний брикет та кусковий торф на сьогодні є найбільш дешевими видами торф’яного палива. Вартість теплової енергії, що отримується від спалювання 1 т торф’яного брикету, в 2,3 — 2,4 рази дешевше, ніж при використанні дров, вугілля, газу або мазуту. Торф’яний брикет та кусковий торф є найбільш збагаченими видами торф’яного палива, нижча теплота спалювання якого відповідно становить 14-17 та 11 Мдж/кг. Використання торфових покладів на паливо зберігає лісові ресурси: в середньому розробка 1 га торфовища на паливо зберігає до 20 га лісу, спалювання 1 тонни торфу рівноцінно спалюванню 2 — 2,5 куб. м дров. За розрахунками фахівців концерну, при діючих цінах на торф’яне паливо та вугілля економія місцевих бюджетів торфодобувних областей України при заміні закупівлі кам’яного вугілля на торф’яні брикети при середньорічному виробництві 200 тис. тонн складає щорічно біля 40,0 млн. гривень.

Діаграма цін 1 Гдж нижчої теплоти згорання різних палив наведена нижче.

DiagramPrice

 

 

      Торф — це не лише паливо, а й основа для приготування органо- мінеральних добрив, компостів поживних ґрунтів. Потреба в такому добриві в 70-90р.р. була значною (більшість з добутого торфу в Україні використовувалась саме як добриво, а не як паливо). Значною вона є й зараз, однак після скасування державного дотування витрат сільських господарств на придбання торфу для добрив попит на нього майже повністю припинено у в’язку з недостатньою платоспроможністю сільгоспвиробників.

     Щорічно на світовому ринку продається торфу для добрив на суму біля З50 млн. доларів. Основним попитом на зарубіжному ринку користувався юховий торф верхового типу, але запаси його складають в Україні тільки 5% від загальних.

     Останнім часом на світовому ринку став користуватись попитом також нзинний торф, що не виключає організації його постачання із торфодобувних областей України. Для цього потрібна високоякісна  піддготовка до експлуатації нових ділянок з видобутку фрезерного торфу, щоб повністю виключити його засмічування насінням рослин та іншими неторф’яними домішками.

        Геологічні запаси торфу в Україні становлять 2,2 млрд.т., загальна площа торф’яних родовищ біля 1 млн. га, в тому числі в межах промислової глибини — 0,6 млн. га.

Розподіл запасів торфу по областях України характеризується такою діаграмою.

DiagramProcent

       За даними Геоінформу України Волинська область має:

  • 380 родовищ;
  • 132,791 га площ в межах промислової глибини;
  • геологічні запаси становлять 438,287 тис.тонн